Вирощуємо чорницю-форте |
Давним-давно, коли земля була плоскою, а дерева - великими, мешкала я в стандартній хрущовської двушке. Не мало води відтоді спливло і удача мені посміхнулася - я стала щасливою власницею затишного заміського будиночка. Культурними словами не описати радості і сил, витрачених на його ремонт та облаштування щодо моїм збоченим смакам. Але, як кажуть, результат цього вартий. Тепер моє гніздечко повністю відповідало коханому вінтажному стилю з його пошарпаними поверхнями, ганчірковими килимками і елегантно пошкодженої меблями. Залишилось найприємніше - привести у відносний порядок двір і невеликий садок.
Ландшафтний дизайнер з мене вийшов би відмінний. У голові роєм роїлися всілякі квіткові клумби, доріжки, лавки і дурні керамічні гномики. Піком фантазії стала ідея створення садового фонтана. Стоп! - Подумала я. Тільки без паніки, Літа, тільки без паніки, а то з такими темпами дворик перетвориться на подобу сміттєзвалища. Зібравшись з думками і накресливши на папірці приблизний «проект», почала я за роботу. Ось тут я посаджу конвалії, а ось там - первоцвіт, ближче до вікон висею матіолу, а тут влаштую газон.
Сиджу собі тихесенько, в землі копошиться. Чую раптом ззаду - «Бог в допомогу, господиня». Навіть підстрибнула від несподіванки. Обертаюся - а, та це сусід мій, дядько Толя. Приємний такий дідуган, що знає. Багато мені допомагав порадами, поки я домишко то свій облаштовувала. Ну, розговорилися ми з ним про те про се. Які кущі ягідні краще в тіні ростуть, та як правильно груші прищеплювати. І тут він мені розповів про чудо-ягоді. Що, мовляв, є ягода така чудова, на чорницю схожа, але інша. Прямо джерело вітамінів і корисностей. Рідкісна дуже, а як же ще - всім же треба. І очі лікує, і від шлункових кольок допомагає, отрути усілякі з організму виводить і омолоджує. А варення з неї - ну пальчики оближеш. Синок йому минулого року пару саджанців привіз з виставки досягнень народного господарства, так що вся інформація тільки з особистого досвіду.
У мене від такої інформації очей загорівся, руки затрусилися. Прийнялася я клянчити у дядька Толі хоча б один самий манюсенькій паросточок. Він у нас людина добрий, чуйний, відмовити не зміг і через пару хвилин притягнув мені цілу оберемок саджанців. На радощах натикаєшся я їх де ні попадя, полила гарненько і подалася гуглити в всесвітній павутині докладні відомості про чудо-юдо-ягоді.
Ось що мені вдалося довідатися. Чудо-ягода, вона ж - санберрі, вона ж - чорниця форте (не плутати з медичним препаратом, до якого, втім, вона не має ніякого відношення). Виведена в 1905 році американським вченим (хм, а ким же ще) Лютером Бербанком, якому в голову прийшла думка схрестити африканську і європейську різновиди пасльоном. Завдяки особливостям «батьків» санберрі отримала їх кращі риси: плодючість, невибагливість у догляді, великі ягоди та смакові властивості. Однорічна, розмножується насінням, які попередньо висівають в грунт для отримання розсади. Доросла рослина являє собою розлогий кущ, висотою до 150 см. Стебла потужні, здатні витримати вагу крони, квіток і ягід. Листя досить великі, шкірясті.
Квітки диво-ягоди нагадують картопляні. Круглі ягоди, розміром з велику вишню, зібрані в кисті по 10-15 штук. Дозрілі ягоди мають чорним кольором. Санберрі невибаглива, може переносити навіть легкі заморозки, буйно квітне і активно плодоносить до пізньої осені. Плоди їстівні, мають яскраво вираженим чорничним післясмаком (напевно саме це спровокувало назва чорниця форте), вживаються як у сирому, так і в обробленому вигляді. Придатні для варення, джему, компоту і т.п. Володіють хорошими цілющими властивостями.
Сутеніло. Я заїхала у двір, включила вуличне освітлення, підійшла до грядці і ... Величезні, в половину мого зросту, кущі з величезними листям, всіяні непоказними блідими квіточками, розрослися по всій грядці. На деяких вже були чорненькі ягідки. І це - без поливу, при 30-ти градусного спеці! Чудо-ягода настільки розрослася і затінити грядку, що під нею навіть бур'яни не росли, а квіти, що ростуть біля неї, можна було викинути до чортів собачих - абсолютно ослабли, бідолахи. Взяла я одну ягідку, ту що печерні була, спробувала, сплюнула в серцях і, почухавши голову, махнула на це все рукою та й спати пішла. Ранок то помудреней вечора буде.
Ну, на цьому і порішили. Будемо-с чекати.
Час йшов. Почорніли мої ягідки. Налилися. Зважилася я на наступну дегустацію. Поки вибирала саму наливну і стиглу ягідку, дізналася другу версію чорничного назви. Випадково роздавлена ягідка залишила на спідниці колоритне темно-фіолетова пляма (ну чим вам не чорниця?), Яке, як виявилося надалі, вивести не так вже просто. О, знайшлася таки моя ягідка-красуня! Стигла, наливна! Результат мене просто ошелешив. Ніякого чудового смаку, або навіть післясмаку, я не відчула. Фу! Гірка й терпка. Розвернувшись на 180 градусів, я твердої впевненою ходою попрямувала до ноутбука.
Третій етап збору інформації (хай буде з нами гугл!) Поставив мене до відома, що поелику санберрі належить до сімейства пасльонових, то і смак у сирих ягід відповідний. І взагалі - це таке диво що їх можна вживати в їжу (величезне спасибі вам, американські вчені). Адже плоди більшості пасльонових дуже отруйні. Перед тим, як що-небудь робити з цими чудо-юдо-ягідками рекомендується обшпарити їх окропом. Це допоможе позбавити ягоди від протилежного пасльонових присмаку. При варінні варення і соків бажано додавати додаткові інгредієнти: лимони, апельсини, обліпиху, велика кількість цукру (приблизно пів кіло на 1 кг ягід).
Робити вино з ягід я не ризикнула - мало там чого. Частина закинула в морозильну камеру, взимку підуть на компоти. Насчет цілющих властивостей - не можу сказати нічого певного. Від мігрені не вилікувати, помолодшати - особливо не помолодшала, та й бачити, як сокіл, теж не стала. Але це справа така - я ж не займалася докладними дослідженнями на власному організмі цілющих властивостей чорниці форте. А ось чи буду я саджати її на наступний рік - час покаже. Зима довга, авось і надумаю. |